* * * * * * *
Подивлюся на сонце востаннє
І за обрій піду назавжди,
Щоб не слухати долі мовчання,
Не читати пожухлі листи.

Щоб в очах цих не бачити болю
Від несправджений мрій і надій.
Щоб нарешті отримати волю,
Справжній образ розгледіти свій.

На шляху моїм місяць розстеле
Срібний килим з померлих бажань.
В височенній блакиті розіллє
Шлях Чумацький з сяйливих питань.

І турботливо взявши за руку,
Проведе до казкових воріт,
Не зронивши де жодного звуку,
Лиш тремтливо постукати слід.

2004